Юридична відповідальність за екологічну катастрофу на річці Одра

Ми наближаємося до ключових дат і місць, де розпочалася катастрофа на Одрі – останні супутникові аналізи вказують на ключові дні та місця, де міг розпочатися катаклізм. Вже існують гіпотези, про які ми знаємо з повідомлень ЗМІ, що солоність була спричинена постіндустріальними відходами, швидше за все, розташованими у верхній течії річки, де через численні затори обмін води є мінімальним. Окружна прокуратура у Вроцлаві, яка розслідує цю справу, вбачаючи порушення ст. 182 Кримінального кодексу Республіки Польща, має гіпотетичні шанси встановити винних в отруєнні річкової води та загибелі риби. Яка юридична відповідальність передбачена за це?

Відповідно до вищезгаданої ст. 182 Кримінального кодексу „Хто забруднює воду, повітря чи земну поверхню речовиною чи іонізуючим випромінюванням у такій кількості чи у такому вигляді, що це може створити загрозу життю чи здоров’ю людей або спричинити суттєве погіршення якості води, повітря чи земної поверхні, або заподіяння значної шкоди рослинному чи тваринному світу, карається позбавленням волі на строк від 3 місяців до 5 років”. Крім того, якщо наслідком цього діяння є знищення рослинного чи тваринного світу в значних розмірах або суттєве погіршення якості води, повітря чи земної поверхні, винному загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 місяців до 8 років. Однак існує велика ймовірність того, що правоохоронні органи не зможуть встановити винних у вчиненні діяння, передбаченого ст. 182 Кримінального кодексу. Кількість винесених вироків суду за правопорушення, передбачене цією статтею є дуже невеликою. Аналіз судової практики у справах про екологічні злочини приводить до гіркого висновку, що покарання за ці злочини у вигляді позбавлення волі в Польщі практично немає. Однак, шукаючи відповідальних за екологічну катастрофу на Одрі, слід враховувати відповідальність органів державного управління, а отже – і державних службовців, які не виконали своїх зобов’язань, не реагуючи на надзвичайний стан.

Правова охорона навколишнього середовища є сферою діяльності адміністративного права та органів державного управління. Відповідно до Закону від 27 квітня 2001 р. – Закон про охорону навколишнього середовища, адміністративними органами, створеними для виконання державних завдань, пов’язаних із навколишнім середовищем та його охороною, є: голова гміни, мер чи президент міста, староста, воєводський парламент, воєводський маршал, воєвода, міністр відповідальний за навколишнє середовище, генеральний директор з охорони навколишнього середовища та регіональний директор з охорони навколишнього середовища. Як наслідок, така відповідальність зазвичай набуває форми фінансових санкцій, призупинення діяльності, яка загрожує навколишньому середовищу або квазікомпенсаційних санкцій. Однак вони також зобов’язані вживати превентивних заходів або заходів для відновлення, в разі якщо суб’єкта, винного в порушенні правил охорони навколишнього середовища, неможливо встановити, а також завжди, якщо необхідно негайно вжити цих заходів у зв’язку з виникненням загрози для людини, здоров'я або незворотної шкоди в навколишньому середовищі - цей обов'язок передбачений ст. 16 Закону про запобігання та усунення шкоди, завданої довкіллю. Таким чином, орган, який не вчинив ці дії в описаній вище ситуації, має всі ознаки діяння, передбаченого ст. 231 Кримінального кодексу, таких як невиконання зобов’язань, настання наслідку у вигляді загрози заподіяння шкоди приватним чи суспільним інтересам (навіть чисто гіпотетичним наслідком є ​​сам стан загрози) та наявність причинно-наслідкового зв'язку між ними.

Те, що екологічна катастрофа на Одрі завдала шкоди суспільним інтересам, не викликає сумнівів – довкілля є загальним благом, а його забруднення є порушенням загального блага громадян. Крім того, порушенням суспільних інтересів є економічні збитки, як збитки, виражені в грошовій формі, пов’язані з витратами на усунення наслідків стихійного лиха або майбутню реабілітацію його рослинного і тваринного світу. З огляду на це можна зробити висновок, що відповідальний орган – найчастіше ним буде воєвода – не вживаючи превентивних чи відновлювальних дій у ситуаціях, зазначених у ст. 16 Закону, вчиняє злочин, передбачений ст. 231 Кримінального кодексу. Держслужбовець, який шляхом перевищення своїх повноважень або невиконання обов'язків вчинив дії на шкоду державним чи приватним інтересам, карається позбавленням волі на строк до 3 років.